Сухарики (бісквіти)
(З книги Ольги Франко “Перша українська загально-практична кухня”)
Перші згадки про бісквіти зафіксовані в суднових журналах англійських моряків. Бісквіти, до яких не входило масло, сушили.Такі “морські сухарі” довго зберігалися, і їх брали в далеке плавання. Вони не вогчіли в трюмі та мали приємний запах і смак. В XIX ст. “сухарики” зазнають певних змін. Морський хліб стає пишним бісквітом на королівських столах, також їх вживали з чаєм на сніданок. Скоро цей смачний і пухкий бісквіт, чи цвібак, став популярним у більшості країн світу. В XXI ст. цвібак ділять на твердий, це коли збивають цілі яйця з цукром, і пухкий, м’якший – відокремлюючи білок від жовтка. Замість муки дають крохмаль, або мелені міґдали, чи горіхи.
Нам баба пекла трохи за іншим переписом. Коли мені показувала, як їх пекти то сказала, що зробити їх можна блискавично. ”Коли побачиш через вікно, що йдуть гості, скоренько печи сухарики, заки зайдуть, сухарики будуть готові!”
Інгредієнти
- 3 яйця
- 190г цукру
- 120г муки
Приготування
- Яйця з цукром збити до білої пухкої маси.
- Додати муку, легко вимішати.
- На деко змащене маслом рівномірно викласти масу.
- Посипати січеними горіхами.
- Пекти при температурі 170° 15-20 хвилин.
- Гарячі порізати на квадрати.
Як цікаво про твердий і м’якший бісквіти. Чула, що в промисловості не відділяють жовтки, ніби, якщо довго-довго збивати, то все одно вийде високий бісквіт (ще називають мокрим способом на відміну від розділення – сухим способом). Пробувала збивати довго (10хв 600мВт), але тої пухкості нема. Повернусь до сухого способу