Вирівська кваша
(З книги Ольги Франко “Перша українська загально-практична кухня” 1929р.)
Ольга-Марія Франко – наймолодша донька в родині священника Теодора Білевича та Ольги з Базилевичів. Дзюня, як пестливо називали дитину, народилася у с. Вирів Кам’янецького повіту (нині Камʼянка-Бузький район Львівської області) 23 липня 1896р. Баба любила згадувати про велику господарку, в якій її мама вміло давала лад. Постійний рух, запахи різноманітних страв, багато гостей, все це дуже подобалось малій Ользі. Як на свята, так і в будні дні в хаті було затишно та смачно. Мабуть, саме з тих часів й зберігся перепис “Вирівської кваші”.
Кваша – дуже давня українська страва, пісна їжа, яка була доступною, ситною й недорогою. Готували її з двох частин житньої та однієї частини гречаної муки. Після ферментації виходило щось подібне на кисіль. Як десерт подавали солодку квашу, додаючи ягоди, чи взимку сухофрукти. Приповідали: “як кваша вдасться, дівка віддасться.”
Про квашу згадують у своїх творах І. Котляревський …” На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу…” …” Як локшину кришить для війська із паперу, як квашу нам робить з чорнила і тетерю…” Гулак – Артемовський. Нечуй -Левицький …” Раз наймичка, не спитавши Орисі, запарили собі квашу й поставили горщик на печі…”
В селі Ряшки на Чернігівщині, цей традиційний десерт, у липні 2024 р., поповнив перелік нематеріальної культурної спадщини України.
Інгредієнти
- 0,5л житньої муки
- 50г змеленого пшона
- 1,5л води
- цукор, ягоди до смаку
Приготування
- Муку залити гарячою водою, добре перемішати, поставити в теплі на два дні.
- Перетерти через сито й варити помішуючи одну годину.
- Всипати пшоно, варити ще 20 хвилин.
- Дати до смаку цукор, приправи, сухофрукти, цукати, горіхи.
- Подавати страву холодною.
