Нуґат


(Із переписника Іванки Міліянчук)
Nougat з французької — горіховий десерт. У нас казали «нуґат», вимовляючи «німу» літеру «т». Рецепту нуґата немає в книжці Ольги Франко, але, тим не менше, Баба його робила часто. У родині мого Тата це солодке було на кожні свята, бо готувалося за тиждень до імпрези, а не в останній день, як більшість страв.
Для мене приготування нуґату ще з підліткового віку не виглядало так просто. Тут до роботи були задіяні всі, хто був у хаті.
Тато лущив горіхи, особливо тверді розбивав молотком. Я виймала ядра, використовуючи, за потреби, тонкий дріт для в’язання. Ще одним моїм завданням було дістати яйця з великої коробки. Поясню: за радянського союзу продукти купувались тоді, коли вони були в магазині, а не тоді, коли були потрібні. Щоб куплені заздалегідь яйця не зіпсувалися, їх складали в коробку і пересипали сіллю так, щоб вони не торкалися одне одного. Я обережно розсувала пальцями сіль і дуже старалася не розбити тих захованих яєць. Переважно вдавалося, але не завжди.
За найвідповідальніші справи бралися вправні господині — варили сироп із цукру, меду і води. «Має бути малесенький вогонь і мішати треба без перерви, бо як пригорить, то втратить колір. А має бути білосніжний», — пояснювали Баба чи тета Маруся,— «вариться, поки не буде тягнутись на нитку». Тато розказував, що в його дитинстві цукор, який продавався багатокілограмовими «головами», спочатку треба було розбити сокиркою, а тільки тоді варити-готувати.
Я завзято беруся до збивання білків. Та вже за кілька хвилин починаю переставляти тріпачку (міксера ж не було) з однієї руки в іншу. Рука болить, і моє завзяття швидко згасає. Переважно мене рятував хтось із дорослих, і я вже тільки дивилася, як росте пухнаста білкова піна. Пізніше її з’єднують з сиропом і варять на водяній бані. ГОДИНУ!
Коли солодка маса готова, її викладають між андрути, накривають папером і, на моє велике розчарування, не дають навіть попробувати, а ставлять високо на шафу, «щоб підсохло». Тета Маруся дивиться на мене та додає: «і щоб малі «миші» не погризли». Сохне він 5–7 днів.
Перед приходом гостей нуґат нарізають тоненькими полосочками. Я хочу краяти більшими кусочками, але одразу ж чую застереження: «Ні! То дуже солодке», на що тато говорив: «солодкого забагато, як і засолодкого, не буває».
Сьогодні для всіх любителів «дуже солодкого» рецепт нуґата від Ольги Франко. Смачного!
Іванка Міліянчук

Інгредієнти:
- 250 г цукру
- 125 мл води
- 160 г білого квіткового меду
- 4 білки
- 250 г горіхів
- 4 андрути*
Приготування:
- Горіхи грубо посікти.
- З цукру і води зварити сироп до нитки (температуру довести до 90°).
- Додати мед, знову нагріти до 90°.
- За цей час збити білки до стійких піків.
- Баняк із грубим дном поставити на мінімальну температуру електроплитки (якщо на газі, то краще робити на водяній бані).
- У баняк викласти збиті білки і, постійно збиваючи міксером, тоненькою цівкою вливати гарячий сироп.
- Варити годину, постійно перемішуючи дерев’яною ложкою (поки маса не стане такою густою, що коли проводиш ложкою посередині, вона не стікається).
- Додати горіхи, вимішати.
- Викласти на два андрути, накрити двома іншими.
- Накрити пергаментом, поставити в кухні на шафу на 5-7 днів, щоб підсох (або на 15 год в руру 40° у режимі конвекції).





Андрути – вафлі
