Нуґат

Нуґат

(Із переписника Іванки Міліянчук)


Nougat з французької — горіховий десерт. У нас казали «нуґат», вимовляючи «німу» літеру «т». Рецепту нуґата немає в книжці Ольги Франко, але, тим не менше, Баба його робила часто. У родині мого Тата це солодке було на кожні свята, бо готувалося за тиждень до імпрези, а не в останній день, як більшість страв.
Для мене приготування нуґату ще з підліткового віку не виглядало так просто. Тут до роботи були задіяні всі, хто був у хаті.
Тато лущив горіхи, особливо тверді розбивав молотком. Я виймала ядра, використовуючи, за потреби, тонкий дріт для в’язання. Ще одним моїм завданням було дістати яйця з великої коробки. Поясню: за радянського союзу продукти купувались тоді, коли вони були в магазині, а не тоді, коли були потрібні. Щоб куплені заздалегідь яйця не зіпсувалися, їх складали в коробку і пересипали сіллю так, щоб вони не торкалися одне одного. Я обережно розсувала пальцями сіль і дуже старалася не розбити тих захованих яєць. Переважно вдавалося, але не завжди.
За найвідповідальніші справи бралися вправні господині — варили сироп із цукру, меду і води. «Має бути малесенький вогонь і мішати треба без перерви, бо як пригорить, то втратить колір. А має бути білосніжний», — пояснювали Баба чи тета Маруся,— «вариться, поки не буде тягнутись на нитку». Тато розказував, що в його дитинстві цукор, який продавався багатокілограмовими «головами», спочатку треба було розбити сокиркою, а тільки тоді варити-готувати.
Я завзято беруся до збивання білків. Та вже за кілька хвилин починаю переставляти тріпачку (міксера ж не було) з однієї руки в іншу. Рука болить, і моє завзяття швидко згасає. Переважно мене рятував хтось із дорослих, і я вже тільки дивилася, як росте пухнаста білкова піна. Пізніше її з’єднують з сиропом і варять на водяній бані. ГОДИНУ!
Коли солодка маса готова, її викладають між андрути, накривають папером і, на моє велике розчарування, не дають навіть попробувати, а ставлять високо на шафу, «щоб підсохло». Тета Маруся дивиться на мене та додає: «і щоб малі «миші» не погризли». Сохне він 5–7 днів.
Перед приходом гостей нуґат нарізають тоненькими полосочками. Я хочу краяти більшими кусочками, але одразу ж чую застереження: «Ні! То дуже солодке», на що тато говорив: «солодкого забагато, як і засолодкого, не буває».
Сьогодні для всіх любителів «дуже солодкого» рецепт нуґата від Ольги Франко. Смачного!

Іванка Міліянчук


Інгредієнти:

  • 250 г цукру
  • 125 мл води
  • 160 г білого квіткового меду
  • 4 білки
  • 250 г горіхів
  • 4 андрути*

Приготування:

  1. Горіхи грубо посікти.
  2. З цукру і води зварити сироп до нитки (температуру довести до 90°).
  3. Додати мед, знову нагріти до 90°.
  4. За цей час збити білки до стійких піків.
  5. Баняк із грубим дном поставити на мінімальну температуру електроплитки (якщо на газі, то краще робити на водяній бані).
  6. У баняк викласти збиті білки і, постійно збиваючи міксером, тоненькою цівкою вливати гарячий сироп.
  7. Варити годину, постійно перемішуючи дерев’яною ложкою (поки маса не стане такою густою, що коли проводиш ложкою посередині, вона не стікається).
  8. Додати горіхи, вимішати.
  9. Викласти на два андрути, накрити двома іншими.
  10. Накрити пергаментом, поставити в кухні на шафу на 5-7 днів, щоб підсох (або на 15 год в руру 40° у режимі конвекції).

Андрути – вафлі



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *