Мікдали

Мигдаль (Prunus dulcis) — кущ або невелике дерево роду слив (Prunus), часто класифікується до підвиду мигдаль (Amygdalus).

За легендою, його оберігала фінікійська богиня Амігдала. Звідси і пішла його назва.

Батьківщиною мигдалю є Близький Схід і Центральна Азія.

Мигдаль – це кісточковий плід, який високо цінують за харчову цінність.

Є два види мигдалю: солодкий і гіркий. Яка ж між ними різниця?

Гіркий мигдаль використовують в якості пряної приправи, яка має дуже яскравий аромат.

Основна відмінність гіркого мигдалю від солодкого – в складі горіха. Ядра гіркого горіха багаті гликозидом, який, в свою чергу, швидко розкладається на бензальдегід і на ціаністий водень або синильну кислоту. Вона є сильною отруйною речовиною. Смертельна доза для дитини – 10 штук, для дорослого – 50 штук. Ось тому без попередньої термічної обробки не слід вживати ядра гіркого мигдалю.

Солодкий мигдаль є дуже корисний для нашого організму. Він забезпечує корисні жири, білки, вуглеводи, вітаміни В1, В2, РР, С, А, D і Е, а також мінеральні солі: кальцій, фосфор, залізо, калій, натрій, магній, марганець, мідь та цинк.

Мигдаль є незмінним інгредієнтом багатьох десертів. З мигдалевого борошна печуть тістечка, торти. До кремів часто додають мигдалевий лікер “Амаретто”. Також з нього виготовляють олію і мигдальне молоко.

У переписах Ольги Франко дуже часто зустрічаємо ці горіхи.