Піґви
(З книги Ольги Франко “Перша українська загально-практична кухня”)
Піґва або айва – це фрукт який походить з Кідонії, для греків це було дерево Афродіти, а його плоди вважались фруктами кохання. Римляни продовжили їх традицію, але покровителькою стала Венера. На римському весіллі була традиція частувати молодих плодами айви, це був символ щастя та продовження роду.
В IV ст. до н.е римський письменник й агроном Паладій почав варити в меді порізані на смужки фрукти, і тільки в VII ст. з’явились рецепти виготовлення галярети з соку піґви та меду. В Середньовіччі цей фрукт подавали на банкетах, як знак заможності.
Мармоляда з пігви також зацікавила Нострадамуса, в його книжці конфітур є записані декілька рецептів з приміткою на те, що саме в шкірі айви є запах і тому не варто її чистити.
У Іспанії айвове варення дуже популярне, та має назву “Membrillo”.
До наших днів дійшло багато різних переписів, і цікавим є те, що через багато століть вони не зазнали змін. Конфітури з айви довго зберігаються та мають високу енергетичну цінність.
Інгредієнти
- 1,5кг айви
- 1кг цукру
- сік з одної цитрини
- 1скл. води (можна зробити відвар з шкірок айви)
Приготування
- Айву почистити та порізати на плястерки.
- Засипати цукром, додати воду та цитриновий сік.
- Закип’ятити й варити на маленькому вогні 15хвилин.
- Зняти з газу і залишити на 3 години.
- Знов покип’ятити 15 хвилин, розлити в стерилізовані банки.
