Пиріг з мікдалами

 (З книги Ольги Франко “Перша українська загально-практична кухня” 1929р.)

Коли на дворі була осінь, а наш сад, з різноманітними сортами яблук, перетворювався в яблучний рай, мама просила вибрати декілька гарних, для того, щоб спекти пляцок. До нас мали прийти гості… Мама (Віра Франко), як і більшість галицьких господинь, любила пекти, й пекла не гірше від своєї мами, а мама її була знаменитою кулінаркою. Ми з сестрою шукали, щоб були не тільки зелені, а й жовті, червоні, деколи так захоплювалися, що приносили значно більше ніж нас просили. Мама смажила міґдали, які ми терли на млинку для горіхів, варила яблука, додаючи приправи. Як все гарно пахло! Ми не могли дочекатися, коли нарешті буде спечений. Засмучувало, що треба чекати поки прийдуть гості, спочатку почастувати їх, а тоді вже, нарешті, можна взяти й собі. Чекання було того варте, бо той, я б навіть сказала торт, був, як у нас в хаті говорили, пишним!

З порції виходить невеликий пиріг 20х20 см

Тісто:

• 200г міґдалів*
• 4 яйця
• 8ст.л. цукру
• 4ст.л. сухарів
• 0.5ч.л. порошку до печива*

1. Обсмажити порізані міґдали до золотистого кольору, змолоти. 
2. Втерти жовтки з цукром, додати міґдали, сухарі та порошок до печива.
3. Збити білки на тверду піну, все легко вимішати. 
4. Пекти у двох формах 20 х 20 см (або в одній великій, а потім розрізати на половину) при температурі 180° 15 хвилин.

Маса:

• 4 – 5 великих яблук
• 100мл води
• 150г цукру
• ваніль 
• цедра з цитрини

1. Яблука почистити, дрібно порізати.
2. З води та цукру зварити сироп.
3. Додати яблука, варити помішуючи поки зм’якнуть.
4. Поставити, щоб вистигли, додати цедру, ваніль.

Коржі перемазати яблучною масою, полити люкром* та прикрасити.

міґдали – мигдаль

порошок до печива – розпушувач тіста

люкер – глазур