Торти на вогні

На нашій сторінці ми не раз згадували про десерт «Пень», який Ольга Франко готувала для свого чоловіка Петра. У книжці  «Перша українська загально-практична кухня» 1929р. цей торт записаний під назвою «Дід (Бавмкухен, дзяд)». Оскільки нам часто кажуть, що це Шакотіс чи Сенкач, ми вирішили зробити невеличку розвідку, та вияснити, яка ж між ними різниця 🙂

Торт Дерево – загальна назва цього десерту спеченого на вогні. Шари тіста лиють на вертель, який обертається. Вважають, що цей десерт походить з часів Стародавньої Греції, коли подібні торти готували для діонісійських бенкетів.

Польський Sękacz має конусоподібну форму, з нерівними краями. Його роблять досить низьким, розрізають ножем поперек, а тоді на невеликі шматочки.  До тіста ж часто додають сметану.

Prügeltorte – десерт поширений в Австрії, особливо в тірольських селах. Рецепт тіста дуже простий, його ще називають «рівномасовий». Це означає, що яйця, масло, цукор та муку змішують в рівних за вагою пропорціях. Всі інгредієнти дають одночасно. Торт не завужений зверху та досить тонкий. Розрізають його на кружальця.

У Литві торт має назву šakotis (що означає «розгалужений»). Його випікають з великої кількісті яєць, на кілограм борошна дають 50 штук. Стікаючи тісто утворює численні «гілочки».

Spiddekauga – місцевий десерт у південних регіонах Швеції, переважно у провінції Skåne. Назва означає «пиріг на рожні». Тісто замішують з картопляного крохмалю. Під час випікання його повільно лиють по спіралі навколо конуса. Торт виходить сухим і дуже крихким. Декорують його білим люкром.

Німецький Baumkuchen за смаком та виглядом суттєво відрізняється від польського та литовського. Тісто з великою кількістю масла, яєць та муки. Зверху десерт часто поливають чеколядою. Тісто рівномірно лиють на рожен. Коли один шар сильно зарум’яниться, лиють наступний. Має вийти 15-20 шарів. В розрізі чітко видно кільця дерева. Якщо торт має менше шарів, то виходить крихкий і його ламають на невеликі шматочки. Десерт з великої кількості тіста розрізають плястерками, а тоді на маленькі кусочки.

В Японію Баумкухен привіз німецький кондитер Карл Вільгельм Юхгайм, цей кулінарний витвір став одним з найпопулярніших десертів Японії. Його часто дарують на весілля, оскільки форма нагадує обручку. Майстерність полягає у тому, що валок, який крутиться мачають у тісто, й печуть на сильному вогні так швидко, щоб тісто не стікало, і торт мав вигляд гладкого рулету. Японський Баумкухен часто роблять кольоровим.

Угорський варіант Kurtoskalacs сильно відрізняється від польського, литовського та німецького. Його готують із дріжджового тіста, яке розкачують та нарізають на смужки, а потім згортають трубочками, які печуть над вогнем.